Професійне вигорання медичних працівників

Тамара Іонова, практичний психолог

В умовах ситуації, що склалася завдяки епідемії, навантаження на медичних працівників збільшилось неймовірно. На сьогодні з усіх існуючих професій медикам доводиться найважче. Це пояснюється багатьма причинами: фізична перевтома через збільшення пацієнтів, додаткове навантаження через захисний одяг, ненормований робочий час, загальна паніка та перенасичення інформаційного простору “фейками” про “ковід-19” і багато невідомих обставин, в яких ще не доводилося працювати. Тому, зважаючи на все вищеперераховане, медичні працівники більш ніж інші наражаються на небезпеку не лише зараження, а ще й професійного вигорання.

Проблема професійного вигорання медиків в нашій країні стоїть дуже гостро вже не перший рік. Причини носять як загальносоціальний так і психологічний характер. Отже, розглянемо питання професійного вигорання медиків та шляхи його профілактики.

Перші згадки про поняття професійного вигорання належать американському психіатру Герберту Фрейденбергу (1974рік). Професійне вигорання — психічний стан, що виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій, сукупність негативних переживань, пов”язаних з роботою, колективом та підприємством в цілому. Є також одним з видів деформації особистості.

Виділяють категорії людей, які більше за інших піддаються впливові:

  1. За родом діяльності змушені постійно спілкуватись та взаємодіяти з колегами, пацієнтами та їх родичами.
  2. Замкнені в собі люди.
  3. Такі, що бояться втратити роботу через вік, високу конкурентність, високі вимоги керівництва без надання належних умов праці.
  4. Такі, що мають внутрішній конфлікт що до професійної діяльності — тяжкий графік, порушена взаємодія з родиною, нестача відпочинку, низька заробітна плата.
  5. Занадто самокритичні та з низькою самооцінкою, дуже охайні та невпевнені в своїх силах.

До “групи ризику” що до професійного вигорання потрапляють ті працівники-медики, які мають широкий спектр контактів, певну якість контактів та їх інтенсивність за одиницю часу, мають високий рівень відповідальності. Також впливає кількість контактів з пацієнтами за одиницю часу, оскільки нервова система має “ліміт на спілкування” і, звичайно, перевантаження веде до прискорення процесу професійного вигорання. Синдром професійного вигорання розвивається приховано та поступово,а співробітника, що “вигорає” помітно не одразу. Перші під вплив потрапляють ті, які працюють інтенсивніше за інших. Час настання повного вигорання у всіх індивідуальний.

Основними ознаками професійного вигорання є:

  1. Відчуття сильної втоми та апатії, спустошення.
  2. Втрата оптимізму, інтересу до роботи та оточуючого світу.
  3. Моральне виснаження.
  4. Втрата бажання спілкуватись, негативний настрій на колег, пацієнтів, втрата емпатійного ставлення до людей.
  5. Байдужість до результатів праці.
  6. Уникання кар”єрного зростання.

Професійне вигорання проходить кілька етапів:

  • початковий, що характеризується незначними змінами в поведінці (дрібні помилки, забудькуватість, нервово-психічна напруга);
  • проміжний — починає зникати інтерес до роботи, знижується потреба в спілкуванні, підвищується дратівливість;
  • фінальний — притуплення поняття про життєві цінності, повна апатія та розпад особистості.

Останній з етапів вигорання практично не піддається корекції.

Існують також низка факторів з боку колективу та підприємства (в нашому випадку лікувального медичного закладу), які провокують професійне вигорання співробітників. До них належать:

  • низький рівень заробітної платні,
  • соціальна незахищеність,
  • відсутність матеріальних та моральних заохочень,
  • відсутність стимулювання до професійного росту з боку керівної ланки та адміністрації, інтенсивний графік,
  • гостра зовнішня та внутрішня реакція на невдачі, відсутність ефективного менеджменту з боку керівництва.

Більш інтенсивному та швидкому професійному вигоранню піддаються жінки, оскільки в соціо-культурі нашого суспільства закладені жертовні моделі поведінки жінок, характеризуються обов’язком жінки встигати все, бути емоційно стійкою та водночас емоційно гнучкою, в житті жінки також присутні фізіологічно зумовлені етапи, що сприяють профвигоранню — післяпологова депресія, відсутність професійної допомоги для відновлення за короткий термін психологічного адекватного та комфортного стану після вагітності, доглядом за дитиною та виходом на роботу ( саме в цей період відбувається освоєння нової соціальної ролі та статусу матері) і під час цих процесів та після них вимоги та кількість роботи не зменшується, а обов’язків та відповідальності стає в рази більше.

Особливий вплив на професійне вигорання та його прискорення має така важлива риса професійної діяльності медиків як здатність до емпатії (співпереживання), тому, безумовно, такі люди мають бути більш уважними до себе, оскільки вони більше «занурюються» у проблеми інших, нехтуючи своїм психологічним станом та ресурсом, що призводить до невтішних наслідків.

 Звичайно, найбільш високу ефективність як профілактики так і лікування вигорання має своєчасна діагностика стану психічного здоров’я. В медичних закладах, керівники яких зацікавлені у високій ефективності роботи повинні залучати фахівців-психологів для діагностики внутрішнього мікроклімату в колективі, діагностику симптомів і відповідно до результатів підбирати профілактичні форми роботи, націлені на корекцію та запобігання професійного вигорання.

Але і від самої людини також залежить багато чого. Навіть в складних реаліях потрібно пам’ятати — ви у себе найцінніші! Якщо погано вам, то погано і людям, що вас оточують, якщо ви відчуваєте дискомфорт та психологічне пригнічення, це сигнал для того, щоб зробити “Стоп” і спробувати зрозуміти, що є причиною такого стану. Обов’язково вміти визнавати у себе наявність проблеми та не боятись просити про допомогу, потрібно побудувати чіткі обмеження – “Дім-родина — робота”, піклуватись про себе, починаючи з найдрібнішого, ініціювати заходи підтримки себе, якщо відчули негативні симптоми, важливо бути джерелом підтримки для колег, які проявляють ознаки професійного вигорання і не помічають цього, не соромитись приймати допомогу самому. Завжди пам’ятайте про важливість вашої професії, але не забувайте про взаємозв’язок між ефективністю роботи та вашим емоційним і фізичним станом. Обов’язково слід шукати нові сфери зацікавленості, що не пов’язані з медициною та роботою. Важливу роль у профілактиці професійного вигорання мають тренування стресостійкості та блокування джерел стресу, до яких належать канали отримання інформації -ЗМІ, “токсичне спілкування”, увага до дрібниць, завищені очікування від ситуації, відключення внутрішнього діалогу, відсутність режиму.

Шляхи подолання та попередження професійного вигорання:

  • Уповільнення в усьому
  • Таймменеджмент чи хоча б попереднє планування діяльності.
  • Раціональне харчування та корисні фізичні навантаження (басейн, тренажерний зал, прогулянки, екскурсії, походи, йога,).
  • Відхід від конкуренції чи доведення своєї бездоганності.
  • Чергування видів діяльності — розумової і фізичної.
  • Психологічна профілактика та діагностика — робота з фахівцями цієї галузі.
  • Медитації та аутотренінг.
  • Аромотерапія. Дуже гарно стабілізують нервову систему аромоолії цитрусових, кориці, хвої, м’яти, лаванди, бергамоту ( якщо відсутня алергія).
  • Підвищення кваліфікації (участь у конференціях, тренінгах, семінарах).
  • Релаксація — зняття м’язової напруги за допомогою масажу, міофасціальної терапії, сауни, бальнеотерапії, дихальних вправ тощо…)
  • Самопрограмування та саморегулювання — заборона використання частки “не” в мові та думках.
  • Формування внутрішньої установки – “В мене все добре”!
  • Коли промовляєте чи мрієте про щось дуже бажане, то намагайтесь це робити в теперішньому часі, наприклад : замість “я хочу відвідати Італію” – “Я відвідую Італію цієї відпустки”:)

Ну і найголовніше — всі негаразди мають своє закінчення, кожен з нас унікальний, свідомий та неповторний цінний співробітник, індивід та особистість, і як показала практика епідемії — без артистів, модельєрів, піар-менеджерів та футболістів суспільство може спокійно обійтись, а от без медиків -зась!)

Щасти вам всім, бережіть себе!

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю